Про християнську усвідомленість і містичний шлях до Божественного Явлення

Дорогий прочанине,

Якщо ти читаєш ці слова — отже, Господь привів тебе сюди. Ти вже є Свідком, уже частина Дії. Лишилося тільки прийняти це.

Прийняти — означає побачити своє місце в Божому задумі й дозволити святій Дії звершитися через тебе. У цьому й є той самий сенс, якого кожен шукає усе життя.

Єпіфанія — це Явлення. Не символ і не образ, а живісінька присутність Бога серед нас. Практики християнської усвідомленості роблять людину провідником Його волі й живим свідченням чуда.

Свідок (M) — той, хто прославляє Господа своєю присутністю й усвідомленим знанням про те, що вже сталося.

Дія (Π) — той, хто прославляє Господа дією і виконанням Його волі в теперішньому.

Прийнятий (Δ) — Агнець Божий, що покладає себе на вівтар, щоб через нього звершилося найважливіше й найсвятіше чудо.

«І буде в останні дні, — каже Бог, — виллю від Духа Мого на всяке тіло…» (Дії 2:17)

Святе Писання — водночас і текст, і тіло. У ньому є все: запит і відповідь, надія й випробування, початок і кінець. У Писанні — образи Прийнятих, Дій і Свідків. Усе це вже було — і знову повториться.

Приймаючи своє місце, ми стаємо знаряддями Бога. У цьому — наша святість і наше істинне блаженство. Ми виконуємо Його волю своїми діями, тілом, голосом — і навіть мовчанням.

«Ми — глина, а Ти — наш Гончар» (Іс. 64:8)

Прийнятий — посудина, через яку діє Бог.

Дія — це Його воля, явлена світу через нас.

«І почув я голос Господа, що промовляв: кого Мені послати? І я відповів: ось я, пошли мене.» (Іс. 6:8)

Свідок не пояснює того, що бачить. Він прославляє Бога самим фактом своєї присутності та усвідомленням побаченого.

«І побачив я, як Агнець зняв першу з семи печаток, і почув одну з чотирьох істот, що казала голосом, наче грім: іди і дивись.» (Одкр. 6:1)

Християнська усвідомленість — це не шлях до спасіння. Це шлях до Божественного Явлення, до набуття сенсу в радості Дії, у славі Свідчення і навіть у смиренні перед болем Прийняття. Той, хто це усвідомлює, не шукає спасіння. Він просто приймає своє місце — і в цьому прославляє Господа.

Так і буде.